Чи бували ви у Львові? Якщо ні — обов'язково використайте найменшу можливість приїхати до нашого міста. Гостинні, доброзичливі львів'яни радо зустрінуть вас, поділяться усім, чим багаті.
А пишатися Львів має чим. Це і його істроія, котра сягає в глибину століть, й архітектура,— тут ви побачите будівлі всіх стилів, починаючи від раннього середньовіччя і аж до сьогоднішніх днів. А взяти географічне становище: науковці визначили Львів центром Європи і, як годиться центрові, він завжди збирав довкола себе людей мислячих, творчих, духовно багатих,— в якій сфері вони б не трудилися: мистецькій чи виробничій. Тому й слава пішла про Львів, як про місто майстрів. Є у нас першорядні майстри гутного скла, пивоваріння, смачної кондитерської справи, — хіба всіх перелічиш. Але треба згадати окремо тих, чия майстерність творить одне з найбільших у світі див: диво спілкування людей різних націй мовою, що не вимагає перекладу. Бо така мова пісні.
Мало сказати, шо у Львові люблять пісню. Тут живуть нею. І сучасною, написаною молодими авторами, і, особливо, народною піснею. Був час, як це не прикро, що почала забуватися, відтіснятися вона модерними мелодіями, ритмами. Але сьогодні з радістю бачимо ми, що оживають давні наспіви, що підхоплюють їх молоді голоси, що в повну силу починають звучати пісні, котрі сміливо можемо назвати складовою частиною безцінного духовного скарбу народу. Є серед них істроичні І героїчні, є ліричні і жартівливі...
Власне, до жартівливих і звернулися у своїй творчості музиканти, роботу яких виносить на ваш суд ця платівка. Вже сама назва — «Заспіваймо пісню веселеньку!» — викликає в уяві мелодію прекрасної, улюбленої багатьма пісні, начебто запрошуючи до спільної участі в загальному веселому співі. Знані вам, мабуть й інші співанки: «Ой,слаба я», «Сиділа під грушков», «Невістка», «іду собі тай думаю» і т. д.
То ж — «Заспіваймо...»!
А коли захочете послухати щось нового — поставте на програвач другу сторону платівки. І тоді вас запросить в манливу прогулянку романтичним Львовом чарівна львів'янка, побуваєте ви у тих карпатських заповідниках, тих куточках, де б'є цілюще гірське джерело, познайомитеся з красунею, ім'я якої Зоряна — здається, увібрало в себе таємниче мерехтіння всіх зірок у небі...
Зрештою, ваша уява сама допоможе доповнити зміст пісень. А дарує їх вам ансамбль «Львів».
Відповідальна, ба, навіть ризикована справа — назвати музичний колектив іменням рідного міста. Тим більше такого, котре веде своє літочислення з 1256 року. Літочислення ансамблю «Львів» хронологічно набагато скромніше.
Зиновій Кметь — художній керівник ансамблю, композитор, виконавець на ударних інструментах: «Я вже не пам'ятаю, коли виник перший варіант нашого колективу. Було це давно. А «Львовом» ми стали тільки у 1980 році. Тепер вже остаточно переконані: це найкраща назва. Тому, що куди б не приїхали, хто б до нас не приїхав — всі знають, що таке Львів. Адже Львів — це фірма! А ще тому така назва, бо народилися ми у Львові, живемо у Львові, співаємо пісні про Львів і ті, котрі люблять у Львові. Бодай прагнемо до того... Вас раді вітати солісти ансамблю Ольга Щербакова, Володимир Летунов, Іван Мазур, Станіслав Чуєнко — композитор, аранжувальник, скрипка, клавішні інструменти, Володимир Мухар — бас-гітара, Олександр Веремій — соло-гітара, Роман Панько — сопілка, кларнет, саксофон, Юрій Свіргун — клавішні інструменти, а також Віктор Морозов».
Завдяки великій духовній єдності, колектив, який обрав собі таку назву, ймення міста Лева, приваблює своєю життєрадісністю, повагою до традицій, закоханістю в пісню. А вона повинна мати своїх співців. І Львів їх має. Не може не мати, бо місто без своїх музикантів — мертве. Як і без своєї історії, без своєї слави, без своїх майстрів.