У намаганні позбавити українську естрадну пісню деякої традиційної архаїчності, навіть пириферійності, вивести її, як кажуть, на рівень «світових стандартів», київський композитор Ігор Корнілевич, незважаючи на свою молодість, гадаю, досяг багато чого. Передусім, завдяки прийнятному синтезуванню українського мелосу з набутками європейської та американської поп-музики, експериментам у галузі пісенної форми і вінахідливому аранжуванню.
І все ж, твори Ігоря Корнілевича, в тому і числі й представлені на цій платівці вісім з його багатьох пісень, — національні за характером та світосприйняттям. Цьому сприяють і поєднані з виразною, талановитою музикою вірші молодого українського поета Анатолія Матвійчука. Універсальне обдарування Ігоря Корнілевича дозволяє йому успішно працювати в галузі пісенної лірики, публіцистики, гумористики, зразки яких — також на цьому диску, концепція якого полягає в зміні тем, настроїв, образів. Втілити її допомагає й правильний вибір співаків — представників різних виконавських генерацій, музичних стилів. Додамо: Ігор Корнілевич, більше відомий як автор мюзиклів, балета, музики до фільмів та драматичних вистав, творів крупної форми (ансамблі, сонати, концерти), своїми піснями переконує, що і цей жанр — його стихія.