Сторона 1
Рідна земле моя (П. Майборода – Д. Луценко) – Державна хорова капела «Думка» та симфонічний оркестр Укртелерадіо
Журавлина туга (О. Білаш – В. Котляр) – Інструментальний ансамбль п/к Анатолія Цадіковського
Ой видно село (обробка Богуславського) – Інструментальний ансамбль п/к Анатолія Цадіковського
Вечір на дворі (обробка К. Скорохода) – Оркестр російських народних інструментів п/к Миколи Калініна
Ой важу я, важу (обробка О. Чишка) – Оркестр російських народних інструментів п/к Миколи Калініна
Клавелітос (обробка А. Авдієвського) – Державний Український народний хор ім. Г. Верьовки

Сторона 2
Одна гора високая (обробка І. Вілінської) – Оркестр російських народних інструментів п/к Миколи Калініна
Ой кум до куми залицявся (обробка Я. Степового) – Оркестр російських народних інструментів п/к Миколи Калініна
Підкручу я чорнії вуса (В. Верменич – А. Мястківський) – Оркестр російських народних інструментів п/к Миколи Калініна
Мамо, які в мене очі (К. Мясков – А. Драгомирецький) – Естрадний оркестр Укртелерадіо
Гей туман (К. Мясков – А. Драгомирецький) – Інструментальний ансамбль п/к Анатолія Цадіковського
Дніпро-Славутич (В. Верменич – І. Нехода) – Державний Український народний хор ім. Г. Верьовки

Всесоюзна студія грамзапису. Українське радіо. Записи 1976–1981 рр.

Зак. 172—О—3000

Це перша платівка соліста Державного заслуженого Академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки лауреата Всесоюзних та республіканських конкурсів, заслуженого артиста Української РСР Володимира Турця.
Народився Володимир в селі Курилівцях на Вінниччині в сім’ї колгоспника. Перші чарівні мелодії української народної пісні заронили в чутливу душу хлопця батьки. З дитинства, будучи обдарованим, він любив пісню, брав участь у художній самодіяльності.
Захоплення музикою привело Володимира Турця в Державний заслужений Академічний народний хор імені Григорія Верьовки, де він був прийнятий в студію при цьому колективі. Сильний голос, красивий тембр, музикальність — все це сприяло швидкому просуванню молодого співака в ряди солістів хору. Враховуючи високі вимоги вокальної школи в колективі, Володимир Турець вирішив удосконалювати свою виконавську майстерність, зайнятись серйозно постановкою голосу. Він успішно склав іспити до Київської ордена Леніна державної консерваторії імені П. І. Чайковського, де навчався у прекрасного педагога, народного артиста УРСР Василя Федоровича Козерацького. Здійснилася мрія сільського юнака з Поділля. Він здобув вищу музичну освіту.
В репертуарі В.Турця — цикл народних мелодій, арії з опер відомих українських композиторів. Велику допомогу у підборі концертного репертуару подав співаку заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державних премій Радянського Союзу та Української РСР, народний артист України Анатолій Тимофійович Авдієвський. Він був у його творчих пошуках постійним керівником та наставником.
Перші концерти сольної програми Володимира Турця відбулись в Москві у супроводі молодіжного оркестру російських народних інструментів під керівництвом М. Калініна. Це були перші дружні аплодисменти, які говорили про вдалу, цікаву роботу.
Всесоюзне радіо і Центральне телебачення провело кілька записів музичних номерів українського співака. Радіожурнал «Кругозор» помістив нарис про Володимира Турця і його гнучкі платівки.
З того часу В.Турець нерозлучний з народною піснею. Мистецтво молодого артиста приваблює, насамперед, щирістю, правдивістю почуттів, тонким відображенням змісту твору: від глибокого роздуму і затаєної печалі до безмежної радості і щастя. Він демонструє хорошу співацьку техніку, чистоту інтонації, бездоганну дикцію, рівноцінне звучання голосу в усіх регістрах. В кожній пісні він ніби пастельними фарбами втілює думку автора.
Тисячами доріг водила співака українська народна пісня. Він на власні очі бачив, як прості трударі Канади, Франції, Іспанії, Португалії, Латинської Америки, заквітчували театри, де звучала пісня Країни Рад.
За сумлінну роботу в галузі вокально-хорового мистецтва молодого співака нагороджено Почесними грамотами ЦК ВЛКСМ та ЦК ЛКСМУ, Міністерства культури УРСР. В 1979 році за виконавську майстерність Володимиру Турцю присвоєно почесне звання заслуженого артиста Української РСР.