АНДРІ́ЙЧИК Григорій Ісайович (1892, с. Забор’є, нині Могильов. обл., Білорусь – 1941) – кобзар, бандурист. За професією – столяр. Один із засновників 1-ї Укр. художньої капели кобзарів (Київ). У 1925–34 – член правління капели. У 1927–29 входив до орг. ком-ту для підготовки Кобзарського з’їзду в Харкові. Власноруч робив бандури. З іменем А. пов’язують початок хроматизації кобзарських інструментів у Київ., а згодом у Харків. і Полтав. капелах. 1928, за експериментом А., вводиться на бандурних приструнках півтон фа-бекар, потім ре-дієз, а від 1929–30 – п’ять півтонів: фа-бекар, ре-дієз, сі-бемоль, ля-бемоль (соль-дієз) і до-дієз. За активну громадську позицію його переслідував НКВС (арешти 1925, 1934). 1937 за звинуваченням в участі у контрреволюційній орг-ції А. засуджено до 10 р. концтаборів.

© Джерело: К. П. Черемський . Андрійчик Григорій Ісайович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=44219